Дорогі парафіяни!
Субота перед Зісланням Святого Духа — це Заупокійна субота. У цей день ми в особливий спосіб молимося за наших покійних.
Картку із записаними іменами покійних можна раніше надіслати на електронну пошту p_dobrzanski@wp.pl або принести в суботу зранку до церкви.
Молитва розпочнеться о 9:00 парастасом, а опісля буде відслужена Літургія. На тетрапод можна приносити хліб та солодощі.
23.05 Субота заупокійна | ||
Олава | 9.00 | Парастас Літургія |
24.05 Зіслання Святого Духа. П'ятдесятниця | ||
Олава | 10.00 | Здоров'я і Боже благословення для Івана Просінського з нагоди 70-тих уродин |
25.05 Понеділок Святого Духа | ||
Олава | 18.45 | .................................................. |
31.05 Неділя 1-ша по Зісланні Святого Духа | ||
Олава | 9.50 10.00 | Панахида ........................................... |
Шостий день
«ЖУРБА,
ЯКА СТАЄ РАДІСТЮ: БОЖИЙ ШЛЯХ СІМ’Ї»
Середа
(20/27 травня)
Ів. 54 зач. 16, 15-23
У
сьогоднішньому уривку Святого Письма Господь відкриває нам важливу правду про
християнське життя: віруюча людина не звільняється від страждань, але, йдучи за
Христом, вчиться переживати їх як шлях, який Бог може перемінити на джерело
життя і радості.
Часто
ми очікуємо, що віра в Бога повинна захистити нас від усякого болю. Нам
здається, що життя християнина мало б бути спокійним, легким, без криз і втрат.
І певною мірою це правда, адже життя за Божою мудрістю справді оберігає людину
від багатьох помилок, які приносять страждання. Однак інколи ми помилково
починаємо сприймати віру як своєрідну «страхівку» від труднощів: якщо я молюся,
ходжу до церкви, стараюся жити по-Божому, то Господь мав би забрати всі
випробування, не допустити кризи чи болю в моїй сім’ї. Але Христос говорить
зовсім інакше: «ви голоситимете й ридатимете…» (Ів 16,20)..
І
водночас у цих словах немає безнадії чи трагедії, бо Господь одразу додає: «Ви
журитиметеся, але журба ваша стане радістю» (Ів 16,20). Тут ідеться не просто
про зміну емоцій — ніби смуток колись автоматично заміниться хорошим настроєм.
Христос говорить про щось значно глибше: про внутрішнє преображення людини. Те,
що сьогодні є джерелом болю, з Божою допомогою може стати джерелом життя,
мудрості та радості. Це не уникнення страждання, а його переосмислення і
переміна. Щоб пояснити це доступніше, Ісус використовує дуже промовистий образ
із сімейного життя — жінки, яка народжує дитину. Біль під час пологів є
справжній і дуже глибокий, але він не є беззмістовним. Цей біль веде до
народження нового життя.
Як
важливо зрозуміти цю істину у подружньому та сімейному житті. Навіть найкращі
та найпобожніші сім’ї не є вільними від труднощів. До речі, і «світ», як
реальність, яка не приймає Бога, з цього дуже радіє. Однак, так стається не
тому, що Бог, зі своєї сторони, щось не допрацьовує чи християнство
малоефективне. Радше навпаки — саме в цих випадках Бог може діяти
по-особливому, провадячи до важливої внутрішньої переміни. Із Богом труднощі не
є знаком руйнування — часто вони стають простором зростання. І саме тут звучать
Його слова, які мають стати світлом для кожної сім’ї: «Ви журитиметеся, але
журба ваша стане радістю» (Ів 16,20).
Скільки
різних «болів» доводиться переживати у сімейному житті: нерозуміння, втома,
кризи, труднощі виховання дітей, матеріальні проблеми, внутрішні рани, війна та
всі її наслідки. Але цікаво, що ті сім’ї, які намагаються будувати своє життя
на Божих цінностях, часто не лише не ламаються під тиском випробувань, а
навпаки — ще більше зміцнюють свою єдність і любов. Останні дослідження,
присвячені аналізу стану української сім’ї в час повномасштабної війни,
показують, що чимало родин у цей непростий період почали більше цінувати одне
одного, свідоміше використовувати час для сім’ї і глибше переживати важливість одне
одного. Такі факти в черговий раз доказують, що сімейні болі можуть стати
«болями народження» нової якості спільного життя
Тому, дорогі подружжя і сім’ї, не
лякаймося труднощів. Господь не обіцяв, що дорога буде легкою, але пообіцяв, що
«журба наша стане радістю». І якщо ми залишимося з Богом навіть у час
випробувань, Він зможе перемінити наш біль на джерело життя, любові та глибокої
внутрішньої радості.
Місійні завдання:
1. Особистий рівень: Прийміть сьогодні свої труднощі не
як поразку, а як місце зустрічі з Богом та можливість до подальшого зростання.
2. Парафіяльний рівень: Помолімося разом за сім’ї парафії,
які переживають випробування, і підтримаймо їх добрим словом чи увагою, щоб
ніхто не залишався сам у своєму болі.
3. Місійний
рівень: Станьмо свідками надії — покажімо іншим подружжям
через власний приклад, що навіть у труднощах життя з Богом веде до глибшої
любові і радості.